Zaz "Si je perds" Слова пісні

Si je perds

Je me sens brocante, je suis la méchanteSi mes enfants m'invitent je fais la pas contenteet quand ils me visitent je suis la transparenteJe me ressemble pâlotte, je me sangloteMes enfants me nettoient, des inconnus me sortentÀ croire quand je me vois que je suis déjà morte

Si je perds la mémoire, faudrait pas s'inquiéterC'est que ma vie est au soir d'une triste journéeSi je perds la raison, faudrait pas s'en vouloirSi c'est plus ma maison laissez-moi dans le couloir

Si je perds les pédales, et si ça vous inquièteSi ça vous fait trop mal, ou je ne sais plus qui vous êtesEt si je perds la boule n'ayez pas trop pitiéMa tête est une foule de visages oubliés

Je me sens friperie, je me fais momieMes enfants me déplacent comme un vieux manuscritEt j'ai les feuilles qui cassent, je suis mal écrite

Je me sens bizarre, je m'habille trop tardSi je repense aux instants où j'ai fait, sans le savoir,La course avec le temps sans me dire au revoir

Si je perds la mémoire, faudrait pas s'inquiéterC'est que ma vie est au soir d'une triste journéeSi je perds la raison, faudrait pas s'en vouloirSi c'est plus ma maison laissez-moi dans le couloir

Si je perds les pédales, et si ça vous inquièteSi ça vous fait trop mal, ou je ne sais plus qui vous êtesEt si je perds la boule n'ayez pas trop pitiéMa tête est une foule de visages oubliés

Si je perds la mémoire, faudrait pas s'inquiéterC'est que ma vie est au soir d'une triste journéeSi je perds la raison, faudrait pas s'en vouloirSi c'est plus ma maison laissez-moi dans le couloir

Si je perds les pédales, et si ça vous inquièteSi ça vous fait trop mal, ou je ne sais plus qui vous êtesEt si je perds la tête n'aie pas trop pitiéBientôt je serai bête et vous m'aurez oubliée

Yakshcho ya vtrachayu (Якщо я втрачаю)

Я почуваюся старим брухтом, я зла людинаЯкщо мої діти запрошують мене, я поводжуся невдоволеноА коли вони мене відвідують, я наче прозораЯ відчуваю, що я бліда, я ридаюДіти миють мене, незнайомці гуляють зі мноюКоли я бачу себе, мені віриться, що я вже померла

Якщо я втрачаю пам'ять, не варто непокоїтисяЦе тому, що моє життя – вечір сумного дняЯкщо я втрачаю глузд, не варто дорікати собіЯкщо це більше не мій дім, залиште мене у коридоріЯкщо я розгублююся, і це вас непокоїтьЯкщо це вам завдає болю, я більше не знаю, хто виІ якщо я божеволію, не жалійте мене занадтоМоя голова – це натовп забутих облич

Я почуваюся мотлохом, я перетворююся на муміюМої діти переміщують мене, наче старий рукописМої листи кришаться, і я погано написанаЯ почуваюся дивно, я живу занадто пізноКоли я знову думаю про моменти, коли я, не усвідомлюючи цьогоПобігла з часом наввипередки, не сказавши собі прощавай

Якщо я втрачаю пам'ять, не варто непокоїтисяЦе тому, що моє життя – вечір сумного дняЯкщо я втрачаю глузд, не варто дорікати собіЯкщо це більше не мій дім, залиште мене у коридоріЯкщо я розгублююся, і це вас непокоїтьЯкщо це вам завдає болю, я більше не знаю, хто виІ якщо я божеволію, не жалійте мене занадтоМоя голова – це натовп забутих облич

Якщо я втрачаю пам'ять, не варто непокоїтисяЦе тому, що моє життя – вечір сумного дняЯкщо я втрачаю глузд, не варто дорікати собіЯкщо це більше не мій дім, залиште мене у коридоріЯкщо я розгублююся, і це вас непокоїтьЯкщо це вам завдає болю, я більше не знаю, хто виІ якщо я божеволію, не жалійте мене занадтоСкоро я стану дурепою, і ви забудете.