Ой, віє вітер, віє буйний,Дуби нахиляє,Сидить козак на могиліТай вітру питає.
"Скажи вітре, скажи буйний,Де козацька доля?Де фортуна, де надія,Де козацька воля?"
Йому вітер одвічає,"Знаю - каже - знаю,Твоя доля козацькаяВ зеленому гаю.
Ой, лежить вона розтоптанаЧужими ногами."Схиливсь козак тай заплакавДрібними сльозами.
Породила мене матиВ зеленому полі,Дала мені чорні брови,Та не дала долі.
Blows the wind, blows the storm,the oak bending,Beside a grave there sits a Kozakasking of the wind:
"Tell me oh wind, tell me oh storm,where is the Kozak glory?Where is fortune, where is hope,where's the glory and the freedom?"
To him the wind blows and replies:" I know, Oh I know:Your Kozak fatein the green grove.
Oh, it lays there trampledby foreign feet."Bowed down the Kozak weepingwith the bitter tears.
My Mother did give birth to mein the green meadow,Gave me dark browed beauty,but did not a good fate.