Ой, віє вітер, віє буйний II
Ой, віє вітер, віє буйний,Дуби нахиляє,Сидить козак на могиліТай вітру питає.
"Скажи вітре, скажи буйний,Де козацька доля?Де фортуна, де надія,Де козацька воля?"
Йому вітер одвічає,"Знаю - каже - знаю,Твоя доля козацькаяВ зеленому гаю.
Ой, лежить вона розтоптанаЧужими ногами."Схиливсь козак тай заплакавДрібними сльозами.
Породила мене матиВ зеленому полі,Дала мені чорні брови,Та не дала долі.