Tvojot lik jas go sonam kako ikona,nežna, bliska, dalečna.Moja prva platonska,ljubov čista kako solza.Sega koga porasnav,sfativ što si ti.
Dojdov pak, tajno moja,dzvezda praḱam da te povika.Ništo ne e smeneto,šuška molika.Temno e, tajno moja,a vo duša svetat feneri.Sè što imav založivda ti peam pod pendžeri.
Dali si ušte sama,dali taguvaš?Dali isto čuvstvuvaš?Morav da gi dofatamsite visini na svetot,za da sepak otkrijamšto mi značiš ti.
Твій лик я бачу уві сні, як ікону,Ніжна, близька, далека...Моє перше, платонічнеКохання, чисте як сльоза.Зараз, коли я подорослішав,Я зрозумів, що ти таке.Я прийшов знову, таємниця моя ,Я посилаю зірку, щоб вона покликала тебе."Нічого не змінилось..."-Шепоче біла сосна.Темно, таємниця моя ,А в душі світять ліхтарики,Все, що було у мене, я заклав,Щоб співати під твоїми вікнами...Ти все ще одна?Ти сумуєш?Чи відчуваєш ти те ж саме?Я мав пізнати всі істини на світі,Щоб все-таки відкрити,Що ти для мене значиш.