Echoes
Overhead the albatrossHangs motionless upon the airAnd deep beneath the rolling wavesIn labyrinths of coral cavesThe echo of a distant timeComes willowing across the sandAnd everything is green and submarine
And no-one called us to the landAnd no-one knows the where’s or why’sSomething stirs and something triesStarts to climb towards the light
Strangers passing in the streetBy chance two separate glances meetAnd I am you and what I see is meAnd do I take you by the handAnd lead you through the landAnd help me understand the best I can
And no-one calls us to move onAnd no-one forces down our eyesAnd no-one speaks and no-one triesAnd no-one flies around the sun
Cloudless everyday you fall upon my waking eyesInciting and inviting me to riseAnd through the window in the wallCome streaming in on sunlight wingsA million bright ambassadors of morning
And no-one sings me lullabiesAnd no-one makes me close my eyesSo I throw the windows wideAnd call to you across the sky
Echos
Hoch droben hängt der AlbatrosBewegungslos in der Luft,Und tief unten rollen die Wogen.Im Labyrinth der KorallenhöhlenDas Echo einer fernen Zeit,Es kommt wellenförmig über den Sand,Und alles ist grün und submarin.
Und niemand rief uns ans Land,Und niemand kennt die Wos und Warums.Manches regt sich, manches versucht es,Beginnt hochzuklettern zum Licht.
Fremde gehen durch die Straße,Durch Zufall treffen sich zwei getrennte Blicke.Und ich bin Du, und was ich sehe, bin ich.Und ich nehme Dich bei der HandUnd führe Dich durch das Land,Und hilf mir, zu verstehen, so gut ich kann.
Und niemand ruft uns auf, weiterzugehen.Und niemand zwingt uns, die Augen zu senken.Und niemand spricht, und niemand versucht es.Und niemand fliegt um die Sonne herum.
Wolkenloser Alltag, du fällst auf meine wachen Augen,Regst mich an und lädst mich ein zum Aufstieg,Und durch das Fenster in der WandStrömen auf des Sonnenlichts Schwingen hereinMillionen leuchtende Gesandte des Morgens.
Und niemand singt mir Wiegenlieder,Und niemand drückt mir die Augen zu.Und so reiße ich die Fenster weit aufUnd rufe nach Dir in der Weite des des Himmels.
Одекнувања
Над глава албатросотвиси безподвижно во воздухот.И длабоко под брановитево лавиринти од корални пештериехото од далечно времедоаѓа лазечки преку песокот.И сѐ е зелено и подморско.
И никој не нѐ повика на копнотои никој не знае ни каде ни зошто.Нешто се буди и нешто се обидува,почнува да се искачува према светлината.
Странци поминуваат по улицата,случајно два посебни погледи се среќаваат,и јас сум ти, и тоа што гледам сум јас.И дали те земам за ракаи те водам низ земјата,и помогни ми да разберам колку што можам подобро.
И никој не нѐ повикува да продолжимеи никој не ни ги држи очитеИ никој не зборува и никој не се обидуваи никој не лета околу сонцето.
Безоблачно секој ден ти паѓаш над моите очи што се будат,поттикнувајќи и канејќи ме да станам.И низ прозорецот во ѕидотдоаѓаат течејќи на сончеви крилја -милион светли амбасадори на утрото.
И никој не ми пее заспивалки,и никој не ме тера да ги затворам очите.Па ги отворам прозорците широкоИ те повикувам преку небото.
Відголосся
Альбатрос над головоюЗависає серед вітруА глибоко в океаніУ коралах лабіринтівЧас далекий в відголоссіПробирається піскамиВсе навколо є зеленим, колір хвилі поміж нами
До берега ніхто не звавІ що де є ніхто не знавТа хтось дивився прагнув хтосьІ до сонця прямував
Проходять люди в самотіІ погляд ловить він їїІ дивляться у дзеркало душіБеру за руку я тебеВеду в далекії країТи зрозуміти все допоможи
Ніхто не змушує мовчатиІ наші очі опускатиНіхто не каже і не хочеНіхто до сонця не літа
Безхмара днино ти заходиш лиш прочиняю очі яЗапрошуєш поринути в життяІ крізь віконце у стініЗаходять на промінні крилМільйони світлих ранку посланців
Ніхто не закриває очіІ колискові не співаТож відчиняю я вікноТебе зову крізь небо я