Ой сів пугач на могилі, тай крикнув він пугуЧи не дасть Бог запорожцям хоч на рік потугу (2)
Наші шаблі затупились, мушкети без курківНаше серце козацькеє не боїться турків (2)
Ой колись ми панували, а тепер не будемТого щастя тої слави повік не забудем (2)
Oh sat the plowman on the grave mound, crying out the watchwordWill not God give the zaporozhstyam at least a year of travail (2)
Our swords have been dulled, the musketeers are without hensOur Kozak hearts do not fear the Turks (2)
Oh at one time there we had ruled, but now it won't be soThat good fortune, that glory we will never forget