Bob Dylan "Boots Of Spanish Leather" Слова пісні

Boots Of Spanish Leather

Oh I'm sailin' away my own true loveI'm sailin' away in the morningIs there something I can send you from across the seaFrom the place that I'll be landing ?

No, there's nothin' you can send me, my own true loveThere's nothin' I wish to be ownin'Just carry yourself back to me unspoiledFrom across that lonesome ocean.

Oh, but I just thought you might want something fineMade of silver or of goldenEither from the mountains of MadridOr from the coast of Barcelona ?

Oh, but if I had the stars from the darkest nightAnd the diamonds from the deepest oceanI'd forsake them all for your sweet kissFor that's all I'm wishin' to be ownin'.

That I might be gone a long timeAnd it's only that I'm askin'Is there something I can send you to remember me byTo make your time more easy passin' ?

Oh, how can, how can you ask me againIt only brings me sorrowThe same thing I want from you todayI would want again tomorrow.

I got a letter on a lonesome dayIt was from her ship a-sailin'Saying I don't know when I'll be comin' back againIt depends on how I'm a-feelin'.

Well, if you, my love, must think that-a-wayI'm sure your mind is roarmin'I'm sure your thoughts are not with meBut with the country to where you're goin'.

So take heed, take heed of the western windTake heed of the stormy weatherAnd yes, there's something you can send back to meSpanish boots of Spanish leather.

Чоботи з іспанської шкіри

— О, я відпливаю, кохання моє,я відпливаю на світанні.Що прислати тобі із далеких країв,з берегів, до яких пристану?

— Ні, не шли мені нічого, кохання моє,одного я хочу напевне:повертай жива-здорова із далеких краївчерез цей океан пустельний.

— А я думала, ти хтів би собі якусь річ,щось зі срібла або зі злота.Може з гір, де височіє Мадрид,чи із берегів Барселони.

— Та якби я мав зорі найтемніших ночей,чи найглибші перли океану,я віддав би їх радо за цілунок за твій —це єдине, чого я прагну.

— Але, знаєш, я їду на довший час,і одне лиш я запитала:чи прислати тобі щось, щоб мене пам'ятав,і розлука легше минала?

— О, як можеш, як можеш ти знов це питать?Хочеш смутку мені завдати...Все, що ти мені зможеш сьогодні дать,я ще й завтра захочу мати.

А за кілька днів прийшов мені лист,з корабля прийшов, як належить:“Я не можу сказати, коли повернусь,це від настрою все залежить”.

Та якщо, моя люба, ти думаєш так,я гадаю, що ти лукавиш,я гадаю, ти не зі мною вже,а з тим берегом, де причалиш.

Стережись, стережись західних вітрів,стережись штормового виру.І... так, надішли таки дещо мені —іспанські чоботи з іспанської шкіри.

© Микола Байдюк, переклад, 2016