Прощався стрілець зі своєю ріднею
Прощався стрілець зі своєю ріднею,І поїхав в дорогу далеку.За свій рідний край, за стрілецький звичайПрийняв бій за свою перемогу.
А вітер колише шовкову траву,Молодий дуб додолу схилився,Листям шелестить... Вбитий стрілець лежить,Над ним коник його зажурився.
Ой коню, мій коню, не стій наді мною,І землі не розкопуй копитом.Біжи коню мій, скажи неньці рідній,Що я лежу у лісі забитий.
Хай батько, і мати, і рідні ісестри,Нехай вони за мною не плачуть.Я у лісі лежу, за ріднею тужу,Чорний крук наді мною вже кряче".
Немало козацтва за волю лягло,І ніхто з них вже більше не встане.Україна була, Україна жива,Україна ще знову повстане.