Щожъ я буду бѣдный дѣявъ?
Щожъ я буду бѣдный дѣявъ,Що я жита не посѣявъ;Гречка мнѣ ся не вродила,Долежь моя несчастлива.
Сосѣдъ оре, сосѣдъ сѣе,У сосѣда зеленѣе;А у мене нѣ ораноАнѣ жита не сѣяно.
У сосѣда обороги,У сосѣда повни стоги;А у мене нѣ то нивки,Нѣ то сѣна стебелиньки.
У сосѣда хата бѣла,У сосѣда жѣнка мила;А у мене нѣ хатинки,Нѣ то счастя, нѣ то жѣнки.
За сосѣдомъ молодицѣ,За сосѣдомъ и вдовицѣ,И дѣвчата поглядаютъ,Бо сосѣда всѣ кохаютъ.
А я бѣдный, несчастливый,Никто менѣ не жичливый,Хоть съ которовъ ся запôзнаю,Взаемности не дôзнаю.
Одна мене полюбила,Пріятельство послюбила,А потомъ въ очи сказала,Що николи не кохала.
Чи я кому що зле радивъ?Чи я кого зъ свѣта згладивъ?Защож мене Богъ карае?Лиху долю насылае?!
Чи то неба така воля,Чи несчастна моя доля,Що я жію якъ въ пустынѣ,Лѣта трачу безъ дружины.
Нема счастя, нема долѣ,Треба жити якъ въ неволи;Хиба пôйду утоплю ся,Або въ камень разôбью ся.
Треба виджу свѣтъ кидати,Прійде зъ жалю умирати!Люде мя зненавидѣли;Никому вже я не милый.
Пôйду межи лѣсы, горы,Пôйду межи темни боры;Тай тамъ буду смерти ждати,На недолю нарѣкати.