Сіла птаха білокрила на тополю,Сіло сонце понад вечір за поля.Покохала, покохала я до болюМолодого, молодого скрипаля.
Покохала, зачарована струною,Заблукала та мелодія в гаю.В гай зелений журавлиною весноюЯ понесла своє серце скрипалю.
Шла до нього, наче місячна царівна,Шла до нього, як до березня весна.І не знала, що ця музика чарівнаНе для мене, а для іньшої луна.
Сіла птаха білокрила на тополю,Сіло сонце понад вечір за поля.Покохала, покохала я до болюМолодого, молодого скрипаля
Sat a white winged bird upon a poplar,Set the sun upon the evening beyond the fields.I have loved, I have loved onto anguish,A young, a young violinist.
I have loved, enchanted by the strings,That melody lost in the grove.In the green grove when the cranes return in spring,I have brought my heart to the violinist.
I had gone to him, as if enchanted by the moon,I had gone to him, as to a March spring.And I did not know, that, that enchanted music,Was not for me, but for another resounding.
Sat a white winged bird upon a poplar,Set the sun upon the evening beyond the fields.I have loved, I have loved onto anguish,A young, a young violinist.