На перелазі там сидить Параска,Її запаска так манить мене,Як в лісі ватра горить в неї ласка,А я до неї підморгую все.
А у Параски синяя запаска,До неї липну, як до квітки жміль.Я її зивав, як ішла із лазка,Стала червуна, як мак серед піль.
Через тебе, Парасуню,Я ходжу блудом, дома не ночую.А у Параски синяя запаска,А ця запаска, як на рані сіль.
А у Параски синяя запаска,До неї липну, як до квітки жміль.Я її зивав, як ішла із лазка,Стала червуна, як мак серед піль.
There, sitting on the hedge *Paraska,Her petticoat beckons me so much,Like forest fire burning her affection,And I keep winking to her.
And Paraska has a blue petticoat,I stuck to it like to the flower stuck bumblebee.I've called her as she was walking from the bathhouse,She became red, like poppy among the fields.
Because of you, *Parasunyu,I walk in delusion and don't sleep at home.But Paraska has a blue petticoat,And this petticoat like salt on the wound.
And Paraska has a blue petticoat,I stuck to it like to the flower stuck bumblebee.I've called her as she was walking from the bathhouse,She became red, like poppy among the fields.