Prystrast' (Пристрасть)
Залишу напевно минуле без жалю, крок собі на зустріч я зроблю.Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.
Зупиню мить мінливу,серцю дам сліз гарячихі туман нам як ложе простелю.Без вогню ніч зігрію,сум як попіл розвіюі собі я зізнаюсь, що люблю.
Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу.Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?»І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.
Зупиню мить мінливу,серцю дам сліз гарячихі туман нам як ложе простелю.Без вогню ніч зігрію,сум як попіл розвіюі собі я зізнаюсь, що люблю.
Зупиню мить мінливу,серцю дам сліз гарячихі туман нам як ложе простелю.Без вогню ніч зігрію,сум як попіл розвіюі собі я зізнаюсь, що люблю.