Воды арыка бегут, как живые,Переливаясь, журча и звеня.Возле арыка я помню, впервыеГлянули эти глаза на меня.
В небе блещут звезды золотые.Ярче звезд очей твоих краса.Только у любимой могут быть такиеНеобыкновенные глаза!
Где бы я ни был: в пустыне безбрежной,В море, в горах с пастухом у огня -Эти глаза неотрывно и нежно,Мне помогая, глядят на меня.
В небе блещут звезды золотые.Ярче звезд очей твоих краса.Только у любимой могут быть такиеНеобыкновенные глаза!
Το νερό στο αρδρευτικό κανάλι τρέχει σαν ζωντανόξεχειλίζει, μουρμουρίζει και ηχείΚοντά στο αδρευτικό κανάλι θυμάμαι για πρώτη φοράεκείνα τα μάτια που με κοίταξαν
Στον ουρανό λάμπουν αστέρια χρυσάαλλά η ομορφιά των ματιών σου είναι λαμπρότερη και απο τα αστέριαμόνο σε έναν αγαπήμενο μπορούν να είναι έτσιξεχωριστά μάτια!
Όπου και αν είμαι , στην ατελειώτη έρημοστη θάλασσα, στα βουνά με τους βοσκούς γύρω απο τη φωτιάαυτά τα μάτια συνεχόμενα και τρυφεράμε βοηθούν, με κοιτούν
Στον ουρανό λάμπουν αστέρια χρυσάαλλά η ομορφιά των ματιών σου είναι λαμπρότερη και απο τα αστέριαμόνο σε έναν αγαπήμενο μπορούν να είναι έτσιξεχωριστά μάτια!
Води арику біжать мов живі,Дзюркочучи дзвінко і бринячіБіля арику згадав, як упершеНа мене поглянули очі ті.
Сяють у небі золоті зіркиЯсніша зірок очей краса твоїхТільки кохана може мати такіОчі надзвичайні!
Де б я не був: у пустелі безкраїй,В морі, у горах з вівчарем при вогні -Пильно і ніжно вони споглядають,Допомагаючи, стежать вони
Сяють у небі золоті зіркиЯсніша зірок очей краса твоїхТільки кохана може мати такіОчі надзвичайні!