Ti, što imaš kuda, a ja nemam.Ti, otrovno vino, ali žena.Moja je čaša prepuna,a ruke gladne kad te nema.
Smeh, rekla si nije to afera.Greh, kida ti dušu sa revera.Tako nežna, tako okrutna,i lažno moja habanera.
Prodala bi me,samo da bi krala tuđe dodire, boljeg nisi znala.Trošila si laž, sve bez izuzetka,živela si bez kraja i početka.
Εσυ εχεις καπου να πας μα εγω δεν εχωΕσυ πικρο κρασι κι ομως γυναικαΤο ποτηρι μου εχει ξεχειλεισειΜα τα χερια πεινανε οταν δεν σε εχω
Γελας,λες αυτο δεν ειναι δεσμοςΑμαρτια,ετσι να αλλαξοπιστεις( να αλλαζει η ψυχη σου)Τοσο αγνωριστη,τοσο απομακρηΗ ψευτρα μου η αφιλοτιμη
Πουλα μεΜονο για να κλεψεις το χαδι καποιου αλλουΚαι καλυτερα να μην ξερειΤο βαρος(ενοχες εννοει) θα υπαρχει χωρις εξαιρεσηΕζησε χωρις αρχη και τελος
Tu, che hai dove(andare) ed io noTu, vino velenoso ma donnaIl mio bicchiere è stracolmoE le mani affamate quando non ci sei
Sorriso, mi hai detto che non era solo una avventuraPeccato, ti strappa l'anima dal risvoltoCosì delicata, così crudeleE falsamente la mia habanera
Mi venderestiSolo per rubare i tocchi altrui, uno migliore non eri in gradoHai sprecato una bugia, tutto senza un eccezioneHai vissuto senza fine e senza inizio
ти, що маєш куди прямувати, а я не маюти - отруйне вино, але й жінкамоя склянка налита по вінця,а руки голодні, коли тебе нема
сміх, - сказала ти, - це не aferaгріх рве твою душу sa reveraтака ніжна, така жорстокаі зрадливо моя Хабанера
продала б менетільки, щоб крастичужі дотики - ти кращого не зналати марнувала брехню, всю без залишкужила ти без краю і початку