Ой чиє то жито (Oy, chije to zhyto)
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?Ой чия ж то дівка розплітає коси?
Коси розпустила, ни з ким не ходила.Коси розпустила, ни з ким не ходила,Молодого парня сама полюбила.
Провожала мати сина у солдати.Провожала мати сина у солдати,Молоду невістку – в поле жито жати.
Жала вона й жала, жала-вижинала.Жала вона й жала, жала-вижинала,Пока за сход сонця тополиной стала.
Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.Прийшов син до хати: – Здрастуй, рідна мати.Шо ж то й за тополя стоїть серед поля?
– Не питай ти, синку, про тою причину.– Не питай ти, синку, про тою причину,Бери в руки топор – рубай тополину.
Первий раз ударив – вона й похилилась.Первий раз ударив – вона й похилилась,Другий раз ударив – вона попросилась.
– Не рубай, козаче, я ж твоя дружина.Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,А вверху у листях спить твоя дитина.
Бросав козак топор, обняв тополину.Бросав козак топор, обняв тополину,Обняв тополину, цилував дитину.
– Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.