Марічка
В'ється, наче змійка, неспокійна річка,Тулиться близенько до підніжжя гір.А на тому боці, там живе Марічка,В хаті, що сховалась у зелений бір.
Як із хати вийде, на порозі стане -Аж блищить красою широчінь ріки.А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне:"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки.
Не питайте, хлопці, чом я одинокийБерегом так пізно мовчазний ходжу.Там на тому боці загубив я спокійІ туди дороги я не знаходжу.
Та нехай сміється неспокійна річка,Все одно на той бік я путі знайду:"Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко,Я до твого серця кладку прокладу."