Balada pro princesu (Балада Про Принцесу)
Дальня путь лежитьЧерез хмари і небес блакить,Там в чужім краюНе знайде вона любов свою,Бо вбиває золото красу.
Вона була подібна до сонця -Принцеса луків.Вона одна володарка лісу -Тварин і птахів.Зростаючи в некошених травах -Серед лілей.Вона була променем світла -Серед людей.
Тільки не знайшла все,До чого прагнула душа.Золото й парча залишилиОбпік на плечахІ отруту смерті на устах.
Вона була неначе дитина -Принцеса луків.Вона одна володарка лісу -Тварин і птахів.Зростаючи в некошених травах -Серед лілей.Вона була дитиною світла -І світлом людей.
Але ніхто не в силахЗгасити сонце в безодні зла,Ніхто не в силах спинити розталь,Вір, я жива...
Па-па-па...Побачиш там до небокраю -Зелень луків.Побачиш сам володарку лісу -Тварин і птахів.Я там живу де сонце розквітло -Серед лілей.Назвеш мене принцесою світлаІ світлом людей.
Знову я прийду до тебе,Я з'явлюсь у світлу мить,Тільки треба справді вірити...Я тобі в частинку небаНазбираю всю блакить,Тільки треба справді вірити...А коли зберуться хмари над землею,Не забудь, через сонячні лукиВ казку путь...