Rozmova z Mahatmou (Розмова з Махатмою)
Ледве йшов пильним шляхом,Дивлюсь, сидить старий Махатма.Підійшов та кажу такеЯ йому:
"Добрий день, старий Махатмо.Хай твій могутній дух живе лагідноБіля заводів Всесвіту".
Він мені.
Відповів таке, що я мало що зрозумів.Чи, може, він спав, чи, може, він розмовляв із зірками,Чи розмовляв зі мною мовою птахів або трави?
Я йому:
"Скажи ме-ме-мені, Вчителю,Дві краси Світу: Місяць та СонцеМають інколи зустрічі? Чи?"
Він мені.
Подарував таку усмішку, такий струм добра,Що навкруги заспівали птахи,А в душі моїй наче грянув казковий хорСмарагдових цвіркунів та польоту золотих бджіл.
Я йому:
"Гура!А скажи ме-мені, джерело добра,Хто перший вийде до Захмареної Брами,Славетний чиновник, чесний сім'янинАбо щирий господар?"Отаке спитав я його.
Він мене.
Він мене, таки, вбив глибиною відповіді,Що я не міг дихати, не міг відчувати ніг,Не міг почути течії Ганга, не міг дивитись у вічі ГуріТа й не міг більш стояти й розмовляти.Обернувсь та й пішов собі пильним шляхом.
Мудрий Махатмо!Хай будуть вічні твої слова,Що відновлюють душу.