Ce matin près du boisElle se tenait là près de moiDans les forêts elle s'engouffreM'attirant dans son souffle
Dans la terre plus de pasDans les pierres plus de toi
A la chapelle tremble !Une gorge se déploieÔte moi le cri, vole une vieAu delà de la lumière
Sombre et belle, je t'oublieDépourvu de mon âme, libéré de ta voix.
Цього ранку біля лісуВона стояла тут, коло мене.Тепер вона йде вглиб цього лісуІ своїм подихом вабить мене йти за нею.
На землі вже немає твоїх слідів,Серед каменів вже немає тебе.
Я в каплиці, тремтячий,Надсадив горло,Позбав мене крику, вкради життяДесь з тієї сторони світла.
Я забуваю тебе, похмуру і прекрасну,Позбавлений своєї душі, але вільний від твого голосу.