Добряк
Він ціле життя посміхавсяШироко до всіх на круги,Позичав їм останні гроші,А сам не просив в займи.А вони садили дерева злаНа бідній його голові,І з часом горбилася спинаПід вагою дрімучих садів.
Приспів:Ти у цьому світі випадковий чувак.Ти втікай, добряк! Заховайся, добряк!Заржавілим людям не поможеш ніяк.Зрозумій, добряк: пізно вже — ніяк!
В його домі не було дверей,І заходили всі, хто хотів.Пригощав він усім, чим мав,Відмовляти він не вмів.А вони підливали дерева злаЗ корінням в його голові,І ще більше горбилася спина,Шукаючи відповіді.
Приспів.
Він дивився очима дитини,Як гасне навколо цей світ.Він хотів, шоби це зупинилось,Та крім нього ніхто не хотів...
Приспів.