Буде нам з тобою що згадати
Буде нам з тобою що згадатиПісля довгих збавлених ночей.Вивчив я далекий звук гарматнийІ тривожний блиск твоїх очей.
Твої очі – квіти темно-синіНа узбіччі радісних доріг.Чи зустрінемось з тобою зновуНа своїх дорогах бойових?
Будуть стрільна розриватись глухоІ дрижати в вибухах земля.Вийдеш ти в ту сторону – послухайДе в багряних полум’ях поля.
І почуєш грізну борню волі,І вкриється кров’ю битий шлях.Будуть хлопці йти суворочоліВ сіруватих, наче ніч, рядах.
І пройдуть вони безмежним краємКрізь руїни сіл, дерев і трав.І напевно ти тоді згадаєш,Хто любов і мужність поєднав.