En sourdine
Je veux me reposer de la satire,Ma lyre produitDe doux et légers vibratos,Je pose mes mains fatiguéesSur les cordes intelligentes,Je chante et incline la tête en rythmeJe veux être un doux agneau,Un enfant,Que les adultes ont harceléEt agacé,Mais la vie, à cause des péchés de quelqu'un d'autre,M'a privé de dessert.
L'île Vassilievski1 est belle,Comme une crapaud en manchettes,D'ici, du petit balcon,Baignés par les flots du soleil,Il est joyeux, sâle et clairComme un vieux marqueurAu-dessus de lui, le bleu profond du cielAppelle et chante et tremble,L'automne jaunit et arache, l'air pensif,Les dernière feuilles,Et les jette sur le trottoir, sous les pieds des gens,Mais dans le coeur, la flûte ne se taira pas:Le printemps reviendra!
O, douce hibernation de l'ours,Suçant les petits doigts de ses pattes!Ton ronflement viergeEst plus désiré que les baisers des plus belles ladies,Le spleen me ronge comme des mites,Saupoudrez-moi de naphtaline,Rangez-moi dans le coffre et mettez-moi dans le grenier,Jusqu'à ce que le printemps arrive.
Під сурдинку
Хочу відпочити від сатири,У моєї ліриЄ тихо тримтячі, легкі звуки,Стомлені рукиНа струни розумні кладу,Співаю і такт головою киваю,Хочу бути незлісним ягням,Дитям,Якого люди дорослі дражнилиТа злили,А життя за чиїсь гріхиПозбавило третьою страви.
Васильєвский острів прекрасний,Неначе жаба в манжетах,Звідси, з балконця,Омитий потоками сонця,Веселий він, брудний та яснийЯк маркер старий.Над ним заглиблена просіньІ кличе, й співає, й тремтитьЗадумливо осіньОстаннєє листя жовтить,Зриває,Кидає під ноги людей на панельА в серці на змовкне сопілка:Весна повернеться знов!
О, ніжна сплячко ведмедя,Що смокче пальчики лап!Твій незайманий храпБажаніший, ніж найгарношої леді цілунки,Неначе моллю побитий я спліном,Присипте мене нафталіном,До скрині складіть і поставте мене на горищеДопоки не прийде весна.