4 година
Одного дня я написавдовгий-довгий лист до МісяцяЗвичайно, ніщо не може бути яскравішим за тебе,Але все ж я запалив маленьку свічку
У похмурому паркуСпіває безіменний птах:"Де ти?О, ти..."
Чому ти плачеш?Тут лише ми одніЯ і тиО, ти...
Твій мелодійний голосПосеред цієї глибокої ночіНіби приносить пурпуровий ранокКрок, за ним ще один
Коли Місяць засинаєІ починає світати,Блакитний вогник, який був зі мною весь цей час,Зникає
Навіть сьогодні я живу посередньо:Крок - уперед, два - назадСонце ніби душить менеСвіт позбавляє всього, що у мене є,Та я нічого не можу з цим удіяти,Тому змушений заново збирати себе по частинках під місячним світломЯ називаю тебе "місячним дитям"Так, ми діти МісяцяЯ вдихаю холодне повітряТак, ми живемо й помираємоВодночас,Але прямо зараз ти можеш відкрити свої очіВсе прямо як у тих романтичних фільмах,Коли весь світ оповитий блакиттю місячного сяйва
У похмурому паркуСпіває безіменний птах:"Де ти?О, ти..."
Чому ти плачеш?Тут лише ми одніЯ і тиО, ти...
Твій мелодійний голосПосеред цієї глибокої ночіНіби приносить пурпуровий ранокКрок, за ним ще один
Коли Місяць засинаєІ починає світати,Блакитний вогник, який був зі мною весь цей час,Зникає
Твій мелодійний голосПосеред цієї глибокої ночіВносить пурпуровий ранокКрок, а потім ще один
Коли Місяць засинаєІ починає світати,Блакитний вогник, який був зі мною весь цей час,Зникає