Вона
Завтра прийде до кімнатиТвоїх друзів небагато,Вип'єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри,Скаже хтось — життя прекрасне,Так, життя прекрасне, а вона...
А вона, а вона сидітиме сумна,Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь,Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.
Так вже в світі повелося —Я люблю її волосся,Я люблю її тонкі уста.
Та невдовзі прийде осінь,Ми усі розбіжимосяПо русифікованих містах.
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,Буде пити — не п'яніти від дешевого вина.Моя дівчинко печальна, моя доле золота,Я продовжую кричати... ніч безмежна і пуста.