Мудрий, бо німий
Багато-гато років, як я був дуже малийВсі риби жили в небі, а дерева в водіА я ходив до школи на високій горіІ люди були добрі, я був дуже малийБагато-гато часу і немало винаСтарі сухі дерева догоріли дотлаНема кого питати, де я маю пітиНе хочуть говорити мої мудрі птахи
Земля собі летіла осінь-літо-зимаІ небо там висіло, де вже нині немаЯ можу набрехати і лишитися самЯ можу написати і забути словаХодили мої ноги, а не видно слідівРобили мої руки всьо, шо я захотівДивились мої очі, але їх вже немаКолись ше мої губи говорили слова
Приспів:О-о, мудрий, бо німий...
Я не хочу того всього за собою забиратиІ не можу вже ніколи нові гори малюватиПлакати не час, ніхто не хоче того знатиТільки сльози будуть довго свої знаки малюватиПлакати не час, гаряче море тихо впалоЯ лишився на піску і там, де риби повмиралиВже не чути наші кроки, там нема чого ходитиЯ лікарства не шукаю, бо ним можна отравитись
Приспів
Багато-гато років, як я був дуже малийВсі риби жили в небі, а дерева в водіА я ходив до школи на високій горіІ люди були добрі, я був дуже малийБагато-гато часу і немало винаСтарі сухі дерева догоріли дотлаНема кого питати, де я маю пітиНе хочуть говорити мої мудрі птахи