Ditinstvo (Дитинство)
Кажу, дитинство — це зірка.І я заздрю дітям.Це — ягідне поле,Польові квіти.Сурові догани,Заборони літніхНе можна робити.В них є ми самі.
Питаю: „Де ти, сину?“Питаю: „Де ти, сину?“Питаю: „Де ти, сину,(?) моя?“
Колись зорі всплинуть,Та вже нас не буде.Та житимуть надії нашіНа Землі.Тоді, може, вченіТа дізнають у генахПро те, що ми мали заразУ душі.
Питаю: „Де ти, сину?“Питаю: „Де ти, сину?“Питаю: „Де ти, сину,Зіронько моя?“
Так, уночі, коли не сплю,Сиджу, курю, все думаю.(?)(?), душа мояПитаю: „Де ти, сину?“Питаю: „Де ти, сину?“Питаю: „Де ти, сину,Ягідко моя?“
(?)(?)Душа мояДуша моя(?)
(?)(?)(?)Душа моя