В пустелі сизих вечорів
В пустелі сизих вечорівВ полях безмежних проти небаО, скільки слівІ скільки снівМені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти,Де живеш,Кого милуєш і голубиш.А знаю - ти чекаєш теж,Тривожно вгадуєш і любиш.
Нехай це - витвір самоти,Нехай це - вигадка й омана!Моєму серцю снишся ти,Як морю сняться урагани.
І я прийду в життя твоє.Тебе, незнаного, впізнаю,Як син вигнанця впізнаєПрикмети батьківського краю.
Не знаю, хто ти,Де живеш,Кого милуєш і голубиш.А знаю - ти чекаєш теж,Тривожно вгадуєш і любиш.
Я ради цього ладна жить.Всі інші хай проходять мимо,Аби в повторах не згубитьОдне,Своє,Неповториме.
Нехай це - витвір самоти,Нехай це - вигадка й омана!Моєму серцю снишся ти,Як морю сняться урагани.