Εγώ είμαι γιος της αστραπής,κι είμαι τραγούδι της βροχήςκαι τ΄ ουρανού δραπέτης...Κι ήρθα πρωί μιας Κυριακήςνα ζήσω πάθη μιας ζωήςστα βιαστικά σαν κλέφτης...
Και να εγώ ο δυνατόςμπροστά σου έγινα μικρός,μπρος τη δική σου αγάπη...Έριξα σώμα και καρδιάμες’ του φιλιού σου τη φωτιά,έγινα όλος στάχτη...
Εγώ έχω φίλους τα πουλιάκαι ξέρω να πετώ ψηλά,να ξεγελώ θανάτους...Και να κερνάω τους καημούςνερό και δάκρυ ποταμούςνα πίνουν άσπρο πάτο...
Аз съм син на мълнията и съм песен на дъждаИ беглец от раяИ дойдох една неделна утрин да изживея страстта на животаБързо като крадец
И ето на, аз, силният, пред теб станах малъкПред твоята любовЗахвърлих тяло и сърце в огъня на целувките тиЦелият се превърнах в пепел
Мои приятели са птицитеАз мога да летя високо, да мамя смърттаИ да черпя мъките с вода и реки от сълзиДа пият до дъно
Народжений від блискавки,Як пісня дощова,На світанку з небаВтік до тебе я!Біжу я, наче злодій,Тебе кохаю я!
І хоча був сильним,малим з тобою став!У полум я коханняВсього себе віддав!Від твоїх поцілунківЗгорів весь дотла!
Друзі мої були птахи,З ними літав на висоті,Попри смерті жах...Щоб вгамувать мою печаль,сліз моїх тікла ріка,випита до дна...