Єхидна
Повертаємся, всіявши зойком оази;Кров на піхвах, засмага східна.Та зачинене місто, мов острів прокази,Або клітка, в якій єхидна.
Поки нас не було, поки нас у пустиніПрошивала сурма побідна,На стовпах і криницях, мов сіль на хустині,Проступило тавро: єхидна.
Приспів:Єхидна, єхидна!
Ми згубили себе в агарянськім поході.Перемога цілком не видна.І до рідних дверей нам достукатись годі,І вітчизна немов єхидна.
Рідні панни зів’яли по вежах і клітях,Пізня ласка така фригідна.В зимних венах померло дзвінке повноліття,А в очах ожила єхидна.
Приспів
Це вона відкладає століття, мов яйця,По торгах, де музика мідна,Де помости смертей, де живуть і бояться,А юрба сичить, мов єхидна.
Приспів
Що я можу? Хрипуча сурма наді мною.Я півсвіту пройшов приблизно.Можу босим піти за твоєю труною,Рідна панно, стара Вітчизно. (2)